Доктор Моррис

Уреаплазма передается

Симптоми уреаплазмозу в чоловіків та жінок. Лікування

Уреаплазмоз – інфекційне захворювання, викликане уреаплазмами – бактеріями, що заселяють статеві шляхи і сечовидільну систему. Лікуванням уреаплазмозу в жінок та чоловіків займаються венерологи, найчастіше він передається статевим шляхом.

Причини виникнення уреаплазмозу

Уреаплазми – різновид бактерій, які раніше вважались мікоплазмами, але потім виділили як окремий рід, бо вони здатні розщеплювати сечовину.

Виділені два види цього збудника – Ureaplasma parvum та Ureaplasma urealyticum (уреаплазма парвум та уреаплазма уреалітикум).

Мікроорганізм належить до умовно-патогенних. Це означає, що його виявляють у здорових людей без ознак патології, але за ряду обставин (наприклад при ослабленні захисних сил організму) він здатен стати патогенним і провокувати розвиток того чи іншого захворювання.

Шляхи зараження:

  • дитини – від інфікованої матері під час пологів. Уреаплазми виявляють у новонароджених на зовнішніх статевих органах (в основному в дівчаток), а також у порожнині носоглотки;
  • дорослих – при статевому контакті (генітальному, оральному, анальному).

Незахищений секс – найчастіша причина виникнення уреаплазмозу.

Збудника виявляють на зовнішніх статевих органах приблизно у третини новонароджених дівчаток, хлопчики заражаються значно рідше.

Діти, заражені від матерів під час пологів, нерідко позбуваються збудника шляхом самовилікування. Тому в шкільному віці зараженими виявляються лише 5-22% дітей. У статевозрілих захворюваність через статеві контакти зростає. Близько 50% жінок є носіями уреаплазми. Чоловіки уражені рідше.

Симптоми

Симптоми уреаплазмозу в чоловіків та жінок залежать від того, які органи уражає уреаплазма. Це такі ознаки:

  • при уретритові (запаленні слизової оболонки сечовипускального каналу) – ріжучі болі та печія в уретрі, порушення сечовипускання;
  • при циститові (запаленні слизової оболонки сечового міхура) – утруднене сечовипускання, різь під час сечовипускання, відчуття неповного спорожнення сечового міхура, болі внизу живота;
  • при епідидиміті у чоловіків (запаленні придатків яєчок) – болі в яєчках, порушення статевої функції;
  • при ендоцервіциті у жінок (запаленні слизової оболонки шийки матки) – болі внизу живота у спокої та при статевих зносинах, безбарвні чи жовтуваті виділення з піхви слизового характеру;
  • при аднекситі у жінок (запаленні яєчників та труб) – болі внизу живота, виділення з піхви, порушення оваріально-менструального циклу.

При прогресуванні запального процесу, спровокованого уреаплазмами, незалежно від його локалізації спостерігаються:

  • підвищення температури тіла;
  • загальна слабкість, в’ялість;
  • погіршення працездатності – як фізичної, так і інтелектуальної.

При уреаплазмозі у вагітних можливі:

  • передчасне руйнування оболонок плоду;
  • завмирання плоду під час його внутрішньоутробного розвитку;
  • самовільне переривання вагітності (аборти, передчасні пологи).

Якщо у жінки виявлена уреаплазма при вагітності, необхідно негайно пройти курс лікування, аби вберегти майбутню дитину від зараження під час пологів.

Вивчається причетність уреаплазм до безпліддя у жінок. Виявлено, що після санації організму та ліквідації уреаплазм багато жінок змогли завагітніти.

У ряді випадків при уреаплазмозі вражаються інші органи та тканини. Найчастіше:

  • вражається сполучна тканина;
  • утворюється каміння у нирках;
  • запалюються мозкові оболонки (розвивається менінгіт);
  • вражається тканина легень.

Діагностика

Специфічних ознак уреаплазмозу немає, на основі скарг діагноз поставити важко. В основі діагностики захворювання лежать додаткові методи обстеження. Найінформативнішими методами діагностики уреаплазмозу є:

  • бактеріологічне дослідження (посів на уреаплазму) – виконують посів біологічних виділень на поживні середовища, очікують росту колоній, за ними ідентифікують збудника;
  • ПЛР-діагностика – метод вивчення полімеразної ланцюгової реакції. ДНК-діагностика (ПЛР) уреаплазмозу – передовий метод його виявлення. Він базується на вивченні ДНК у біологічному матеріалі;
  • ІФА – імуноферментний аналіз;
  • ПІФ – пряма імунофлюоресценція.

У нашій клініці також можна здати аналіз на уреаплазмоз. Досвідчені фахівці проведуть точну лабораторну діагностику цього захворювання.

Для виявлення патологічного процесу також застосовуються інструментальні методи діагностики:

  • гістероскопія – огляд шийки матки та порожнини матки з допомогою гістероскопу;
  • уретероскопія – огляд сечовипускального каналу з допомогою уретроскопу.

Як лікувати уреаплазмоз

Виявлення уреаплазми не є показанням до лікування. Його призначають за наявності клінічної симптоматики вказаних вище патологій – уретриту, ендоцервіциту та інших. Але слід пам’ятати, що збудниками цих захворювань можуть бути не лише уреаплазми, але й інші різновиди збудників.

Як лікувати уреаплазмоз? В основі його лікування – такі призначення:

  • антибіотики. Застосовується комбінована терапія – декількома антибіотиками;
  • імунокоректори;
  • фізіотерапевтичні методи;
  • санація зовнішніх статевих органів, піхви, шийки матки, а у дитини – шкірних покривів та слизових оболонок.

Схема лікування уреаплазмозу залежить від того, які органи уражені.

Профілактика

В основі профілактики уреаплазмозу:

  • використання презервативів при випадкових статевих зв’язках, в ідеалі – відмова від таких зв’язків;
  • неухильне дотримання принципів особистої гігієни;
  • своєчасне лікування матері для попередження зараження дитини під час пологів.

На нашому сайті https://www.dobrobut.com/ ви можете отримати більше інформації про уреаплазмоз, а також записатись на консультацію до фахівців, вони дадуть відповідь на всі ваші питання – наприклад, що означає уреаплазма 10 в 10 ступені, які ризики при уреаплазмозі та інші.

Урогенитальный микоплазмоз и уреаплазмоз – скрытые, широко распространенные инфекции, передающиеся половым путем, антропонозные заболевания – то есть болеет только человек и заражение происходит только от человека к человеку.

Возбудителями являются крошечные микроорганизмы, паразитирующие внутриклеточно — микоплазмы (Mycoplasma hominis) и уреаплазмы.

Микоплазма и уреаплазма могут длительное время находиться в теле человека, никак себя не проявляя (бессимптомно), но при ослаблении иммунитета (снижении защитных свойств организма), при стрессах, переохлаждениях, в период гормональных перестроек (аборт, роды, менструация, беременность, операции) или при сочетании с другими патогенными бактериями или вирусами (сочетанная инфекция), развивается заболевание.

При микоплазмозе и уреаплазмозе у мужчин обычно поражаются яички, простата, мочеиспускательный канал, крайняя плоть, почки, мочевой пузырь и мочевыводящие пути, а у женщин – мочевые пути, шейка матки, влагалище, яичники, маточные трубы. Нередко в воспалительный процесс вовлекаются и суставы.

Факторы риска заражения уреаплазмозом и микоплазмозом:

​-раннее начало половой жизни (до 18 лет),

-беспорядочные половые контакты (частая смена полового партнера

-случайные половые связи,​

-не использование барьерных способов контрацепции (презервативов),

-перенесенные ранее венерические заболевания (другие инфекции, передающиеся половым путем – сифилис, гонорея, трихомониаз и т.д.)

-оперативные вмешательства на половых органах.

Пути передачи:

-половые контакты (вагинальный, оральный или анальный), даже при бессимптомном носительстве,

​-от матери к ребенку во время беременности и в родах (вертикальный путь передачи).

Как нельзя заразиться?

-Эти микроорганизмы не передаются при поцелуях лица, рук, ног, волос, поцелуях рот в рот (если до этого не было орального контакта с половыми органами партнера).

​-Нельзя заразиться от животных.​

-Микоплазма является неустойчивым к внешним воздействиям микробом, потому быстро погибает вне организма человека. В связи с этим заражение бытовым путем (сидения унитазов, плавательные бассейны, бани, посуда и т.п.) маловероятно.

Симптомы урогенитального микоплазмоза и уреаплазмоза

Инкубационный (скрытый период) – 3-5 недель. Клиническая картина уреаплазменной и микоплазменной инфекции практически отсутствует.

У 95% женщин заболевание протекает бессимптомно. Иногда могут наблюдаться выделения из влагалища, частое, болезненное мочеиспускание, боли внизу живота, зуд в области половых органов, боли во время полового акта, трудности с зачатием ребенка.

Развивается хронический уретрит, эндометрит, сальпингит или эндоцервицит (воспаление мочевых путей, шейки матки, внутренней оболочки матки и маточных труб), что может быть причиной бесплодия, невынашивания беременности.

Во время беременности возможно поражение микоплазмами плаценты (плацентарная недостаточность) с последующим внутриутробным инфицированием плода (у плода поражаются органы дыхания, зрения, почки, часто формируются врожденные пороки развития особенно центральной нервной системы).

У мужчин начало болезни чаще бессимптомно, по истечении скрытого периода наблюдаются такие симптомы как: жжение и зуд в области мочеиспускательного канала, рези при мочеиспускании, могут быть небольшие слизистые или слизисто-гнойные выделения из мочевых путей, возможно помутнение мочи, снижение потенции, нарушение сперматогенеза (ухудшается качество спермы) — развивается уретрит, простатит, бесплодие.

ВНИМАНИЕ!

При обнаружении похожих симптомов необходимо обратиться к врачу: женщины — к гинекологу, мужчины – к урологу для обследования и лечения.

Профилактика уреаплазмоза и микоплазмоза

Меры профилактики должны быть такими же, как и при других заболеваниях, передающихся половым путем:

-исключить случайные и беспорядочные половые связи,

-использовать при половых контактах презервативы,

-​не надевать ношенные, нестиранные чужие купальники, плавки, нижнее белье,

-​на этапе планирования беременности нужно обследоваться на ВИЧ и ИППП (инфекции, передающиеся половым путем), в том числе на микоплазмоз и уреаплазмоз обоим партнерам, а при выявлении заболеваний – пройти до беременности полный курс лечения;

-во время беременности необходимо рано встать на диспансерный учет у гинеколога, наблюдаться у врача всю беременность и выполнять его рекомендации,

-​соблюдать гигиену половых органов,

-​регулярно обследоваться у врача (гинеколог, уролог) на предмет состояния микрофлоры влагалища и уретры,​

-вести здоровый образ жизни, который помогает поддерживать на нужном уровне иммунитет.

Данное заболевание вызывают микроорганизмы рода Ureaplasma. Начиная с 1998 года уреаплазмоз был исключен из перечня ЗППП. Сегодня он считается воспалительным поражением мочеполовой системы, спровоцированным только уреаплазмами (если лабораторные исследования не выявили иные микроорганизмы, способные спровоцировать воспалительный процесс. Без грамотного и своевременного лечения уреаплазмоз у женщин обычно приводит к бесплодию, нарушениям овуляции, прерыванию беременности, преждевременным родов и другим осложнениям.

Причины уреаплазмы

Возбудителями уреаплазмоза являются условно-патогенные одноклеточные микроорганизмы – уреаплазма уреалитикум и уреаплазма парвум. Они входят в состав естественной микрофлоры влагалища и способны долгое время существовать в организме, не вызывая появления заболевания. При воздействии благоприятных для данных микроорганизмов факторов они активно размножаются, провоцируя развитие патологических процессов. Нередко одновременно с уреаплазмозом могут обнаруживаться микоплазмоз и хламидиоз.

Избежать заражения уреаплазмой можно, зная способы заражения данной инфекцией. К таковым относят:

  • половым путем (до 45 %);
  • бытовым (около 40 %);
  • во время родов (от матери ребенку, около 15 %).

К факторам, повышающим риск заражения, относят ослабленный общий иммунитет и нарушение состава микрофлоры влагалища, раннее начало половой жизни, незащищенные сексуальные контакты, частая смена партнеров, наличие ЗППП и/или гинекологических заболеваний в анамнезе, стрессы и пр.

Уреаплазмоз у женщин может протекать в хронической либо острой форме. Патогенные микроорганизмы могут провоцировать воспаление любых органов мочеполовой системы. Так, к симптомам уреаплазмоза у женщин относят поражение матки, придатков и влагалища, а у мужчин – простаты, мочевого пузыря, уретры и яичек. При этом общие основные признаки заболевания не имеют специфического характера. Такими симптомами уреаплазмоза у слабого пола обычно являются скудные прозрачные выделения из влагалища, боль внизу живота, жжение при мочеиспускании. Некоторые пациенты отмечают незначительное повышение температуры.

Стоит отметить, что особую опасность представляет скрытая форма уреаплазмоза: при отсутствии симптоматики пациентка может не подозревать о существовании у себя данного заболевания и, следовательно, не предпринимать никаких мер по его лечению, что приводит к переходу в хроническую стадию. Кроме того, в этом случае женщина подвергает риску своего партнера.

Лечение уреаплазмы обычно сводится к устранению условий размножения патогенных микроорганизмов. Как правило, терапевтическая схема включает восстановление иммунитета и усиленное воздействие на возбудителей. Конкретные рекомендации по лечению уреаплазмоза может сформулировать только врач после визуального осмотра и, при необходимости, проведения дополнительных обследований. Общая продолжительность курса может составлять до 3 недель в зависимости от тяжести и формы заболевания.

Если у вас остались вопросы о симптоматике, диагностике, лечении или профилактике уреаплазмоза, вы можете задать их нашему специалисту. Для этого запишитесь на прием, позвонив по номеру +7 (495) 223-38-83.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *