Ирга выращивание и уход

О культивируемых видах ирги читайте на странице Ирга.

Ирга колосистая

Посадка ирги

Ирга не очень требовательна к почвенным условиям. Для успешного выращивания наиболее подходят легкие супесчаные почвы. Ирга светолюбива, в затенении ее побеги сильно вытягиваются и хуже плодоносят. На солнечном участке отмечается высокая урожайность, а зрелые плоды становятся более сладкими. В молодом возрасте кусты ирги переносят небольшое затенение. Ирга колосистая отличается высокой морозостойкостью и может переносить морозы до -400С, иногда -520С. Цветкам не страшны весенние заморозки до — 70С. Из ирги колосистой получается высокая трудно проходимая живая изгородь, которая разрастается и уплотняется за счет обильной корневой поросли.

Самый лучший посадочный материал – это растения в возрасте 3 лет с развитой корневой системой. Для кустов нужна площадь питания до 2,5-4 м2. В ряду растения размещают на расстоянии 1,5-2 м друг от друга. В производственном питомнике используется схема посадки 4х2 м и 4х3 м. Для одиночных растений в возрасте до 3-5 лет выкапывают ямы диаметром 0,7 м и глубиной 0,5-0,7 м.

Уход за иргой

Летом для ирги полезны жидкие подкормки, состоящие из аммиачной селитры (50 г/куст) или 5 л 10%-го раствора птичьего помета. Подкормка дается на ночь после дождя или после обиль­ного полива.

Обрезку и формирование куста ирги проводят ранней весной, начиная с 3-4 летнего возраста. В этот период следует вырезать у самой поверхности почвы всю корневую поросль, кроме 1-2 побегов, расположенных наиболее близко к основанию куста. К омолаживающей обрезке ирги приступают, когда возраст куста достигает 8-10 лет. Сигналом к этому служит ослабление ежегодных приростов до 10 см. Сначала куст прореживают, удаляя все слабые, тонкие и чрезмерно вытянутые ветви, оставив только 10-15 самых крепких побегов. Затем нужно укоротить высокие побеги, срезав их на высоту 2-2,5 м. Места срезов обязательно смазать садовым варом. При таком заботливом уходе кустарник проживет до 70 лет.

Размножение ирги

Иргу можно размножить вегетативно, а также семенами. Всю массу семян тщательно промывают холодной водой, отделяя оставшуюся мезгу и недозрелые семена, всплывающие на поверхность воды. Такую процедуру повторяют многократно, до тех пор, пока останутся только наполненные семена, сосредоточенные на дне емкости. Лучшим сроком посева семян является сентябрь-октябрь, сразу после выделения их из плодов. Семена у ирги мелкие, длиной 3,5-5 мм, коричневые, серповидно изогнутые. В 1 г до 170 семян.

Всходы ирги

Ирга ольхолистная, привитая на рябину

Норма высева — 2 г семян на 1 пог. м. Глубина заделки семян 1,5-2 см. Посев большой партии семян проводят в грунт однострочными дорожками или в подготовленные и удобренные гряды, которые обильно поливают. Бороздки на гряде делаются поперек рядками на расстоянии 18-20 см друг от друга. Для весеннего посева семян нужна длительная зимняя стратификация в течение 3-х месяцев. Всходы появляются весной, иногда через год после посева, когда сформируется 3-5 настоящих листьев, сеянцы нужно распикировать. Семенное потомство ирги обычно отличается однородностью, вероятно, это связано с апомиксисом (бесполым способом размножения), но процесс этот слабо изучен.

Из вегетативных способов наиболее просто размножить иргу корневой порослью и делением куста, а более сложно — черенкованием и прививкой. При выкопке корневой поросли отбирают побеги длиной 10-15 см и толщиной от 0,5 см, с хорошо развитой корневой системой. Их высаживают вертикально, регулярно поливают, поддерживая достаточную влажность почвы. В результате выкапывания корневой поросли получается ограниченное количество дочерних саженцев (не более 4-6), различающихся по высоте и мощности корневой системы. Размножение ирги делением куста возможно до 6-7 летнего возраста, т.к. более старые кусты для этой цели не годятся. Эти способы размножения пригодны только для садоводов-любителей и не используются для получения массового материала в питомниках.

Для зеленого черенкования ирги летом выбирают годичные приросты длиной 12-15 см. Нарезанные черенки сажают в специально подготовленные парники. Субстрат для укоренения имеет нижний слой толщиной 30-40 см из галечника, затем кладется смесь легкой почвы и перегноя слоем в 25 см, а сверху насыпается слой песка (4-5 см). Сразу после посадки черенки обильно поливают и укрывают пленкой. При высокой влажности воздуха (до 95%) через 20-25 суток на черенках образуются придаточные корни. Укореняемость черенков колеблется в зависимости от вида ирги от 10 до 50%, при обработке Корневином или Фитоном она возрастает на 20-30%. Укорененные черенки на следующий год высаживают в грядку. При хорошем уходе на высоком агрономическом фоне саженцы развиваются быстрее и пригодны для посадки на постоянное место уже осенью.

Нарезка черенков

Зеленый черенок ирги

Подробнее — в статье Зеленое черенкование древесных растений.

Ирга колосистая может быть использована в качестве зимостойкого подвоя для сортов груши и яблони, а также для декоративных и плодовых сортов ирги. В этом случае сорта прививают черенком, способом улучшенной копулировки, на двухлетние сеянцы ирги. Подвоем для сортовой ирги может служить рябина обыкновенная, на штамбе которой на высоте 15-40 см от уровня почвы весной прививают черенки сортовой ирги. При умелой окулировке (прививке почкой) приживаемость глазков ирги может составить 85-90%.

Вредители и болезни

Ирга редко страдает от болезней, и лишь немного повреждается листогрызущими насекомыми, общими с яблоней и боярышником. Наиболее заметные потери несут плодоносящие кусты ирги от птиц, которые с большим удовольствием уничтожают поспевающие плоды. Чтобы уберечь урожай, иногда на куст накидывают мелкоячеистую сетку.

Красновато-бурая гусеница пяденицы-обдирало активно питается на молодых листьях ирги, выгрызая отверстия различной формы. При прикосновении к ней гусеница замирает и маскируется под веточку. В конце мая она окукливается в почве, а осенью появляется буро-желтая сумеречная бабочка с размахом крыльев в 3 см. Светло-зеленая гусеница зимней пяденицы длиной до 2,5 см также выедает отверстия в листьях и повреждает бутоны ирги, а осенью вылетает буровато-серая бабочка с темными волнистыми линиями на крыльях. Серо-зеленая гусеница розанной листовертки с бурой блестящей головой и светлыми волосками обгрызает листья и верхушки молодых побегов. Она способна выгрызать точку роста и заворачивать листья в комок, тормозя развитие побегов. Также на ирге питается смородинная листовертка, аккуратно сворачивая лист в трубочку. Гусеницы ирговой моли-пестрянки проделывают ходы различной формы в ткани листовой пластинки.

Пяденица-обдирало

Розанная листовертка

Повреждение зимней пяденицей

Моль-пестрянка

Если на листьях ирги об­наруживаются округлые темно-корич­невые пятна, похожие на ржав­чину, то причиной их являются грибные заболевания – филлостиктоз и аскохитозная пятнистость ирги. При монилиниозе ирги обнаруживается коричневая гниль на плодах. Нектриевый некроз коры приводит к усыханию побегов и ветвей ирги. Гриб развивается в сосудах, вызывая отмирание ветвей или растения целиком, спороносит в течение всего года. Усыхание ветвей ирги также связано с цитоспорозом, когда на отмершей коре развиваются темные пикниды, в результате чего поверхность побега становится шероховатой. Трутовик серый встречается, как правило, в основании ствола и вызывает белую волокнистую стволовую гниль на старых кустах ирги.

В природных условиях ирга размножается в основном семенным способом с помощью птиц, ветра или, просто попав в почву семечки из плодов прорастают и становятся самостоятельным растением. В культуре её воспроизводят всеми традиционными методами: черенками, отводками, семенами и делением куста. В любом случае получается превосходный жизнеспособный посадочный материал.

Ирга: размножение семенами

Ирга относится к семечковым растениям из подсемейства Яблоневых, поэтому семена у неё не мелкие. Их легко собрать и применить в целях размножения.

1. Для этого берут ягоды, достигшие максимальной степени спелости, даже слегка подвяленные на ветке. Ирга поспевает в конце июля, а посев семян на рассаду производят в августе.
2. Кожицу и мякоть с ягод аккуратно удаляют, семечки тщательно промывают и дают им подсохнуть.
3. Ящики наполняют плодородным грунтом и высевают туда подготовленные семена ирги. Можно провести посев прямо в открытый грунт. Ирга не боится морозов и прекрасно переносит даже очень суровую зиму, так что молодым саженцам ничего не будет под слоем снега.
4. Обычно в фазе двух настоящих листочков рассаду пикируют, слегка подрезая кончик основного корня. Так растение станет сильнее и хорошо перенесёт пересадку.
5. На постоянное место молодые кустики высаживают на следующую осень, давая им нарастить корневую систему за весну и лето.

Можно посеять семена ирги весной. Однако для этого нужно предварительно в течение 100 дней выдержать их в мокром песке, чтобы пробудить систему роста.

Ирга канадская: размножение зелёными черенками

Некоторые виды культурной ирги, например, канадской, предпочтительнее размножать черенкованием. Обычно с этой целью используют молодые, зелёные побеги, срезанные с материнского куста летом. Важно, чтобы на ветке было не менее 5 здоровых почек. Нижние листочки на каждом черенке убирают, а верхние разрезают пополам, оставляя одну часть на ветке.

Заранее готовят место для размещения черенков. Это должен быть тёмный участок с рыхлой почвой наполовину состоящей из песка. Грунт обязательно увлажняют и поддерживают его в таком состоянии на протяжении всего периода прорастания черенков.

На выбранных для размножения побегах делают косой нижний срез. Ставят их в землю под углом в 45 градусов. Сверху накрывают стеклянной банкой или разрезанной поперёк надвое пластиковой бутылкой. Поверх тары стелют любой укрывной материал. После этого остаётся только периодически поливать будущие саженцы, не допуская пересыхания почвы. К следующей осени они будут полностью готовы к пересадке на постоянное место жительства

Ирга обыкновенная: размножение делением куста

Ирга обыкновенная быстро растёт, и при хороших условиях у неё образуется много прикорневой поросли, которую можно использовать в качестве посадочного материала. Для этого осенью у основания куста выбирают молодые побеги и острой лопатой отделяют их от материнского растения вместе с комом земли и корнями. Новый саженец осторожно вынимают, а образовавшуюся пустоту заполняют свежим грунтом, уплотняют и поливают его. Взрослому растению такая процедура нисколько не вредит.

Молодой кустик сразу же сажают в заранее подготовленную ямку, которую роют глубоко и широко, наполняют её плодородной почвой и песком. При таком способе посадки растение быстро пойдёт в рост весной и даст урожай уже на 2-3 год, в отличие от других методов, при которых ягоды образуются и созревают намного позднее.

Наталья Опубліковано у Плодово-ягідні рослини Опубліковано: 11 лютого 2019Доповнено: 15 жовтня 2020

Рослина ірга, або коринка (лат. Amelanchier) належить до роду триби Яблуневі родини Розові і є невеликим деревцем або листопадним чагарником. Латинська назва ірги має чи то провансальське, чи то кельтське походження і перекладається як «приносити мед». Англійці називають іргу тіньовим чагарником, червневою або корисною ягодою, а американці зберегли за нею ім’я, дане корінними жителями країни, індіанцями – «саскатун». У природі Північної півкулі планети за різними даними зростає від 18 до 25 видів ірги, і велика частина з них – у Північній Америці.
У природі ірга росте на узліссях, на скелях і навіть у тундровій зоні. У культурі освоєно близько десяти її видів, вирощуваних і в якості декоративних рослин, і заради корисних, солодких ягід, які дуже люблять діти.

Посадка й догляд за іргою

• Посадка: можлива як весняна, так і осіння посадка, але перевага віддається осінній.
• Освітлення: яскраве сонячне світло.
• Ґрунт: суглинний або супіщаний, родючий, із глибоким заляганням ґрунтових вод.
• Полив: тільки в сильну посуху.
• Підживлення: з четвертого-п’ятого року життя щорічно ґрунт у пристовбурних колах перекопують із перегноєм і мінеральними добривами, а з весни до середини літа кизильник по попередньо зволоженому ґрунту підживлюють розчинами рідкої органіки з розрахунку 5 л під кожен кущ.
• Обрізування: із третього року життя після падолисту в санітарних цілях.
• Розмноження: видові рослини можна розмножувати й насінням, але сортові – тільки вегетативно: пагонами, зеленими живцями, відсадками, поділом куща та щепленням.
• Шкідники: насіннєїд, молі-пістрянки, павутинні кліщі, попелиці.
• Хвороби: септоріоз, філостиктоз, туберкуляріоз.

Детально про вирощування ірги читайте нижче

Ягода ірга – опис

Чагарник ірга виглядає привабливо під час розпускання листя – він немов окутаний опушенням, як сріблясто-білим інеєм, але коли після листя на ірзі починають з’являтися численні квіти, вона дивовижно перетворюється, і перед вами постає густо всипане білими або рожевими квітками у витончених гроноподібних суцвіттях чарівне видіння, гідне пензля художника. Гарне й листя ірги – зелене або оливково-рожеве. Як тільки опадають квіти ірги, зникає й опушення на її листі, і вже ніщо не відволікає погляд від стрункого куща з добре облистяною кроною й оксамитуватою сіро-коричневою з рожевим відтінком корою на стовбурі. Коли настає пора плодоношення, на ірзі з’являються маленькі «яблучка», зібрані в грона – спочатку вони кремово-білі з рожевим рум’янцем, потім поступово темніють до темно-пурпурного, червоно-пурпурного або фіолетового кольору. Плоди ірги приємні на смак, соковиті та солодкі, їх із задоволенням їдять діти і скльовують птиці, розносячи насіння по окрузі. З приходом осені ви знову із захватом звернете свій погляд на кущ ірги, коли її листя заграє осінніми барвами багатющої колірної палітри від яскраво-жовтого відтінку до рожево-помаранчевих і червоно-червоних тонів із пурпурно-фіолетовими відблисками на тлі зеленого листя, що подекуди збереглося. Крім бездоганних декоративних характеристик, ірга відрізняється посухостійкістю, скороплідністю, зимостійкістю і швидким зростанням, найрясніше цвіте і плодоносить вона на тогорічних верхівкових пагонах. Ірга служить надійною і витривалою підщепою для карликових яблунь і груш. Живе кущ ірги 60-70 років, із часом його стебла перетворюються на справжні стовбури, здатні досягати 8 метрів у висоту. Ірга – один із найкращих медоносів. На тлі всіх цих чудових якостей єдиний недолік ірги – рясна коренева парость, із якою доведеться боротися постійно. Але ірга варта витрачених на її вирощування зусиль, оскільки, крім краси, приваблює садівників ще й своїми цілющими властивостями, про які ми розповімо в окремому розділі.

Посадка ірги

Коли саджати іргу

Посадка ірги здійснюється і навесні, і восени, хоча багато фахівців рекомендують осінню посадку. Знайдіть для ірги світле місце, щоб її пагони не витягувалися в пошуках світла і плодоносили на повну силу. Ґрунт для ірги найкраще підходить супіщаний або суглинний, і хоча в цьому питанні ірга непримхлива, ґрунт повинен бути родючим, щоб навколо чагарнику утворювалося менше кореневої парості, адже якщо корінню буде достатньо живлення, воно не стане «нишпорити» по сторонах. І ягід на кущі буде більше, ніж листя, якщо ірга зростатиме в багатому на гумус ґрунті. Кислотність ґрунту для ірги особливої ролі не грає, але на ділянках з високо залягаючими ґрунтовими водами цю рослину краще не висаджувати – її коренева система йде вглиб на 2-3 метри. Готувати ділянку для осінньої посадки починають ще з весни – очищають її від бур’янів і тримають під чорним паром до самої осені. Перед посадкою ділянку перекопують із фосфорними і калійними добривами з розрахунку по 40 г кожного на м². Глибина перекопування – 10-15 см.

Як посадити іргу

У цьому питанні теж немає ніяких складнощів. Саджанці ірги потрібно висаджувати одно- або дворічні. Розташовують їх на ділянці в шаховому порядку (якщо ви вирішили посадити кілька кущів), відстань між екземплярами витримується від півметра до півтора метрів. Розмір ями приблизно 60х60х50 см. Посадку ірги здійснюють за тим самим принципом, що і посадку таких ягідних кущів, як аґрус, смородина, малина, ожина, лохина, актинідія та жимолость: вийнятий з ями верхній, орний шар ґрунту змішують із піском і перепрілим компостом у пропорції 3:1:1, засипають в яму відро-два перегною, додають 150 г калійного добрива, 400 г фосфату. Потім на дні ями формують із підготовленого ґрунту пагорбок, розміщують на ньому саджанець ірги, розправляють коріння рослини і засипають яму змішаним із компостом і піском ґрунтом, злегка його ущільнюючи. Коренева шийка саджанця не повинна бути заглиблена. Після посадки кущик поливають великою кількістю води – 8-10 літрами, а коли ґрунт осяде, досипають у ямку землю, щоб місце посадки зрівнялося із поверхнею ділянки. Ґрунт навколо куща мульчують торфом, перегноєм або сухою землею. Після посадки наземну частину куща обрізають до 15 см, залишаючи по 4-5 добре розвинених бруньок на кожному пагоні.

Догляд за іргою

Вирощування ірги

Ірга настільки проста у догляді, що після посадки про неї можна було б забути до збору врожаю. Але, як і будь-якій іншій рослині, мінімум вашої уваги їй усе-таки потрібен. Крім того, якщо проявляти турботу про рослину, вона заплатить за ваші зусилля рясним врожаєм і доглянутою красою. А знадобиться всього лише поливати іргу, прополювати навколо неї бур’яни, іноді обрізати чагарник і вносити сезонні підживлення. Оскільки ірга посухостійка і її коренева система йде вглиб ґрунту, де завжди є волога, поливання чагарнику здійснюють тільки в найпосушливішу пору, використовуючи для цього шланг із розсіювачем, щоб одночасно змити пил із листя. Робити це краще після того, як спаде денна спека – після 16:00. Зволоживши ґрунт, видаліть бур’ян і розпушіть ґрунт навколо куща.

Удобрення ірги

Із чотири-п’ятирічного віку щороку в пристовбурні кола під перекопування, відступивши 20-30 см від кореневої шийки, вносять 300 г суперфосфату, 200 г калійного добрива, що не містить хлору, і 1-2 відра перегною. З весни до середини літа іргу підживлюють рідкою органікою – п’ятьма літрами десятивідсоткового розчину курячого посліду під кожен кущ. Рідкі добрива вносяться на ніч після рясного поливання або дощу, а сухі розкидають по пристовбурному колу, відступивши 30 см від куща, закладають їх у ґрунт, а потім поливають ділянку. У міру зростання ірги кількість добрив збільшують.

Пересадка ірги

Дорослу іргу пересаджувати важко – занадто глибоко її корені сягають у ґрунт, тому відповідально ставтеся до вибору ділянки для рослини, щоб потім не довелося її пересаджувати. Але якщо потреба в пересадці все ж виникне, врахуйте при викопуванні рослини, що коренева система ірги середнього віку розростається в глибину і в ширину приблизно на 2 метри. У куща семи-восьмирічного віку діаметр земляної грудки, необхідний для безболісного вкорінення куща на новому місці, повинен бути 1-1,25 м, а глибина близько 70 см – інше периферійне коріння можна залишити в землі, ірга на новому місці швидко його наростить. Що старший кущ, то більшим має бути діаметр земляної грудки при витяганні рослини з ґрунту. Викопайте кущ, перенесіть його на нове місце разом із земляною грудкою, опустіть у підготовлену яму, додайте в яму ґрунту й ущільніть його. Не забудьте рясно полити пересаджений кущ і замульчувати пристовбурні кола.

Ірга восени

Восени, після того як плодоношення завершиться, проведіть санітарне і проріджуюче обрізування ірги, пересадіть кущі, якщо в цьому є необхідність, внесіть добрива, перекопавши ділянку і видаливши з неї опале листя – ось, мабуть, і все, що ви можете зробити для рослини в кінці вегетації. Зимує рослина без укриття, оскільки з легкістю витримує сорокаградусні морози.

Обрізування ірги

Коли обрізати іргу

Незважаючи на гадану легкість, з якою ірга зносить обрізування, цю процедуру краще проводити тільки за необхідності. І щоб така необхідність виникала якомога рідше, запам’ятайте декілька правил:

• саджайте іргу на сонячному місці, щоб світло проникало у саму гущавину куща;
• є сенс займатися обрізуванням тільки невисоких сортів ірги, оскільки кущ високого ґатунку, коли він виросте, ви не пострижете навіть із драбини;
• обрізування починають робити через рік-два після посадки куща ранньою весною до початку сокоруху.

Як обрізувати іргу

Перші роки зростання ірги залишайте тільки кілька найсильніших нульових пагонів із кореневої парості, решту видаляйте. Коли у чагарнику буде достатня кількість стовбурців, щорічно видаляйте два найстаріших і залишайте натомість таку саму кількість із кореневого приросту – це дозволить щороку омолоджувати кущ без зниження врожаю. У молодих кущів усі вертикальні пагони вкорочують на чверть тогорічного приросту. У наступні роки обрізайте бічні гілки, щоб стимулювати розростання крони вшир, інакше незабаром ви не зможете зняти врожай навіть із драбиною. Зрізи на однорічних пагонах можна не обробляти, але зрізи більш дорослих гілок обробіть олійною фарбою на натуральній оліфі – садовий вар не застосовується на холоді. Крім формуючої, обрізування ірги виконує санітарну функцію: видаліть зламані, сухі і загущуючі кущ пагони, тобто ті, які ростуть усередину куща. Не забувайте боротися з кореневою паростю. Якщо вам потрібно омолодити старий чагарник, обріжте його, що називається, «на пень».

Розмноження ірги

Як розмножувати іргу

Овальнолисту іргу, яка зустрічається найчастіше, можна розмножувати і насінням, і вегетативно. Великоплідна сортова ірга розмножується вегетативно – паростками, щепленням і зеленими живцями. Але взагалі-то насінням розмножуються види ірги, а сорти – тільки вегетативно.

Розмноження ірги насінням

Насіння ірги можна витягти з дозрілих плодів і негайно висадити його на як слід удобрені грядки на глибину не більше 2 см, рясно полити і замульчувати соломою або сухим листям. Насіння, що взимку пройде природну стратифікацію, дасть сходи наступної весни, але не панікуйте, якщо вони проростуть ще восени. Навесні сіянці розсаджують вільніше і доглядають за ними – поливають, видаляють з грядки бур’яни, підживлюють азотними добривами. За перший рік сіянці виростають у висоту лише до 10-12 см, а за другий – до 40-50 см. На третій рік зміцнілі саджанці ірги пересаджують на постійне місце.

Розмноження ірги щепленням живця

Восени заготовте підщепи, тобто дворічні сіянці горобини, які у великій кількості ростуть у парках і посадках – просто висмикніть їх із землі після дощу. Можна піти довгим шляхом, вирощуючи сіянці горобини самостійно – восени сієте в ґрунт, навесні отримуєте дружні сходи, а на другий рік – підщепи. Прищеплювати живці ірги на горобину потрібно навесні, в період сокоруху, на висоті 10-15 см від кореневої шийки. Робиться це так:

• викопують підрослу прищепу, коріння відмивають і обрізають підщепу горизонтально на висоті 10-15 см від кореневої шийки;
• зріз розщеплюють ножем посередині на глибину до 3 см;
• на живці-привої роблять верхній косий зріз, а нижче на 15 см роблять нижній зріз у вигляді двостороннього пологого клина завдовжки до 4 см – одна сторона клина трохи нижче бруньки, друга – з протилежного від неї боку;
• клин прищепи щільно вставляють у розщіп підщепи, але верхня частина клина в розщепу не входить;
• місце з’єднання обертають скотчем, а верхній зріз прищепи обробляють садовим варом;
• підщепу саджають у ящик із сумішшю піску і торфу, заглибивши її до місця щеплення, і поміщають ящик у холодний парник або в теплицю: що вища температура в приміщенні, то швидше приживеться прищепа;
• коли на частині клина, що не потрапила в розщепу, почне утворюватися калюс, плівку знімають, а прищеплену іргу висаджують у відкритий ґрунт;
• пагони горобини, які утворюються на підщепі нижче щеплення, вирізують.

Розмноження ірги зеленими живцями

Нарізують живці з верхівок будь-яких відгалужень добре розвинених п’яти-шестирічних кущів у першій половині літа. Довжина живця – 10-15 см. Видаліть із живців нижнє листя, залишивши тільки 1-2 пари верхніх листків. Нижні зрізи живців помістіть на 6-12 годин у коренеутворюючий засіб, після чого промийте їх чистою водою і висадіть під нахилом на відстані 3-4 см один від одного в холодний парник у чистий ґрунт, зверху присипаний шаром піску товщиною 7-10 см. Купол парника повинен бути на 15-20 см вище живців. Після посадки полийте живці через дрібне сито, щоб вода розбризкувалася, а не лилася. Після поливання накрийте парник. Температура в парнику не повинна підніматися вище 25 ºC, тому слід регулярно провітрювати живці, знімаючи баню парника. Тримайте ґрунт у трохи вологому стані. За два-три тижні живці укорінюються, тому баню парника вдень знімають, а коли живці трохи зміцніють, парник залишають відкритим і вночі. У тритижневих живців розвивається міцна мичкувата коренева система, і їх висаджують на дорощування на тимчасову грядку, а як тільки вони приживуться, підживлюють гнойовою рідиною, розведеною водою у 6-8 разів, або мінеральним добривом – 30 г аміачної селітри, розчиненій у відрі води. Доглядають за живцями, як за дорослою рослиною, а наступної осені пересаджують на постійне місце.

Розмноження ірги відсадками

Для цього способу розмноження вибирають розвинені однорічні пагони або дворічні гілки з міцними приростами. Прикопувати відсадки краще ранньою весною, як тільки прогріється ґрунт. Верхній шар ґрунту під кущами, з яких ви братимете відсадки, потрібно перекопати, удобрити і вирівняти. Потім зробіть у ґрунті борозенки, прокладіть у них низько ростучі пагони і закріпіть їх у борозні, а верхівки прищипніть. Дочекайтеся, коли із бруньок відсадка розвинуться молоді пагони заввишки 10-12 см, і присипте їх до половини родючою землею або перегноєм. За 2-3 тижні, як тільки пагони виростуть ще на 10-15 см, присипте їх до половини ще раз. Укорінені відсадки відокремлюють від куща восени або наступної весни і пересаджують на постійне місце.

Розмноження ірги поділом куща

До цього способу розмноження вдаються в тому випадку, якщо доводиться пересаджувати кущ із місця на місце. Найкращий час – рання весна до набрякання бруньок або осінь, за місяць до морозів. Кущ після вилучення з ґрунту обрізають, видаляючи старі гілки, і, звільнивши коріння від землі, ділять кореневище на кілька частин. Іноді доводиться діяти сокирою. Кожна частинка повинна мати здорову наземну частину, що складається як мінімум із двох пагонів, і добре розвинену кореневу систему. Старе коріння краще видалити, решту підрівняти, після чого частини куща можна розсадити у підготовлені ями.

Шкідники і хвороби ірги

Загалом ірга досить стійка до хвороб і шкідників, але іноді вона хворіє на туберкуляріоз (всиханням гілок), септоріоз (сірою гниллю) і філостиктозну плямистість листя. Туберкуляріоз проявляється спочатку побурінням і всиханням листя, потім в’януть гілки, і на них утворюються червоні горбки. Хворі пагони обрізають і спалюють, а рослину обприскують навесні мідним купоросом або бордоською рідиною. Філостиктозну плямистість можна діагностувати по буро-коричневих плямах на листі, що засихає і опадає. Пошкоджене плямистістю листя видаляють, а кущ обробляють до і після цвітіння бордоською рідиною. Сіра гниль теж проявляється бурими плямами на листках, які поступово розпливаються, листя жовтіє, вкривається сірою пухнастою цвіллю й опадає. Захворює на септоріоз рослина, яка потерпає від надлишку вологи в корінні, тому, поки рослина не загинула, нормалізуйте полив ірги або пересадіть її туди, де ґрунтові води залягають глибше. Як лікування і профілактика рослину обробляють усе тією ж бордоською рідиною, а також топазом, оксіхомом, купроксатом.

Головними шкідниками ірги є іргові насінняїд і міль-пістрянка. Насінняїд пошкоджує плоди, харчуючись насінням ірги, в плодах він і заляльковується. А гусениці молі-пістрянки мінують листя рослини, від чого воно сохне і кришиться. У боротьбі з цими шкідниками використовується обробка ірги актеліком, карбофосом або фуфаноном.

Види ірги

Як уже згадувалося, в культурі прижилося більше десяти видів ірги. З деякими з них ми вас коротенько і познайомимо.

Ірга колосиста (Amelanchier spicata)

– листопадний чагарник або деревце заввишки до 5 м із численними пагонами, які утворюють густу овальну крону. Дорослі гілки темно-сірі, молоді – червонувато-коричневі. Листя яйцеподібне, завдовжки до 5 см і завширшки до 2,5 см – у момент розкриття біло-повстяне, влітку темно-зелене, восени – різних відтінків червоно-помаранчевої гами. Запашні рожеві або білі квітки зібрані в короткі шерстисті прямостоячі суцвіття. Плоди круглі, пурпурно-чорні із сизим нальотом, солодкі, до 1 см у діаметрі. Рослина відрізняється зимостійкістю, стійка вона також до посухи, диму і газу. Сезон вегетації – із квітня по початку жовтня, плодоносить із чотирьох років. Родом ірга колосиста з Північної Америки.

Ірга вільхолиста (Amelanchier alnifolia)

теж родом із Північної Америки, з її західних і центральних районів, де вона росте на схилах пагорбів, у лісах, по берегах струмків і річок. Тіньовитривала. Молоде листя, пагони і бутони у гроноподібних суцвіттях опушені, пелюстки квіток спрямовані вертикально вгору, від чого не видно їхніх серединок. Плоди кулясті, злегка подовжені, чорні. У культурі з 1918 року.

Ірга канадська (Amelanchier canadensis)

також зростає по схилах скель, берегах водойм і річок. Це великий чагарник до 6 м заввишки або дерево, що досягає 8-10 м. Пагони тонкі, злегка пониклі, листя яйцеподібне, завдовжки до 10 см, спочатку буро-зелене, ніби повстяне, влітку сизо-зелене, а восени набуває багряно-золотистого відтінку різної інтенсивності. Пониклі гроноподібні суцвіття складаються з 5-12 білих квіток, які створюють контраст червонуватим паросткам. Плоди круглі, темно-лілові із сизим нальотом, мають солодкий смак. Вид морозостійкий, невимогливий до якості ґрунту і до рівня вологості, має високі декоративні показники. У культурі з 1623 року.

Ірга Ламарка (Amelanchier lamarckii)

відрізняється красою і привабливістю протягом усього сезону, тому часто використовується для озеленення і як сольна рослина, і в групових посадках. І ірга канадська, і ірга Ламарка є прекрасними підщепами для груш і яблунь, що підвищують зимостійкість прищепи та її здатність рости на занадто вологих ґрунтах, що нехарактерно для кісточкових дерев.

Ірга овальна, або звичайна (Amelanchier ovalis)

родом із Центральної і Південної Європи. Росте в сухих місцях – у лісах, борах, на схилах скель. Це чагарник заввишки до 2,5 м зі сріблястими від опушення молодими пагонами, які з часом стають голими, блискучими і набувають червоно-коричневого відтінку. Листя яйцеподібне, щільне, пильчасте по краю, завдовжки до 4 см – відразу після розкриття воно як повстяне, в літній час темно-зелене, а з настанням осені рудо-пурпурне. Білі квіти до 3 см у діаметрі зібрані у верхівкові китиці. Плоди – синяво-чорні із сизим нальотом. Цей вид посухостійкий, віддає перевагу багатим вапняним ґрунтам. Зимує без укриття тільки у південних районах. У культурі із XVI століття.

Крім описаних видів, у культурі вирощують іргу низьку, гладку, круглолисту, рясноквітучу, приємну, азійську, бартрамовську, Кузика, оберненояйцеподібну, криваво-червону, ютську та іргу Джека.

Властивості ірги – користь і шкода

Корисні властивості ірги

Чим корисна ірга? Плоди ірги містять пектини, моно- і дисахариди, вітаміни C, P, A, вітаміни групи B, мікроелементи свинець, мідь, кобальт, дубильні речовини, флавоноли, клітковину, яблучну кислоту і багато інших необхідних і корисних для людини речовин. Плід ірги містить аскорбінову кислоту і велику кількість каротину, які є найсильнішими антиоксидантами, що підвищують опірність організму до стресу та інфекційних захворювань, попереджають розвиток онкологічних захворювань і уповільнюють розвиток хвороби Альцгеймера.

Крім того, каротин, що міститься в плодах ірги, запобігає розвитку катаракти, виліковує нічну сліпоту і покращує зір. Пектини, що їх містить ігра, знижують рівень холестерину в крові, виводять з організму радіонукліди, солі важких металів та інші токсини, благотворно впливаючи на роботу серця. Сік ірги за рахунок своєї в’яжучої і протизапальної дії допомагає при лікуванні колітів та ентероколітів. Приймають плоди ірги, що мають седативну дію, при безсонні і підвищеній нервовій збудливості. Використовується ірга при діабеті – відвар її кори застосовується для полоскання рота, а кашку з листя ірги накладають на виразки.

Ірга – протипокази

Протипоказана ірга людям з індивідуальною непереносимістю цього продукту та гіпотонікам. Тим, хто водить автомобіль, не слід сідати за кермо після вживання в їжу ягід ірги через їхній сильний седативний ефект. Інших протипоказань немає.

Література

1. Інформація про Плодівництво
2. Інформація про Ягідні культури
3. Інформація про Плодові дерева

Ирга хорошо размножается семенами (осенью, после сбора семян или весной после из стратификации), зелеными черенками (в летний период), корневыми отпрысками (весной и осенью), делением куста (при пересадке), прививкой на рябину обыкновенную (во время сокодвижения).

При размножении семенами, посев семян в открытый грунт проводят осенью в год их сбора. При весеннем посеве необходима стратификация семян в течение трех месяцев во влажном песке в подвале.

Семена сеют в хорошо подготовленные, удобренные гряды, обильно поливают. Обычно всходы появляются осенью, реже – следующей весной.

семена-ирги

При хорошем уходе, однолетки достигают высоты 10–15 см, двухлетки доходят до 30-40 см.

Пересадку сеянцев на постоянное место проводят через два года, так же весной или осенью.

Для размножения ирги корневыми отпрысками, используют корневую поросль, которая в достаточном количестве вырастает ежегодно.

Молодые отпрыски отделяют от материнского куста и пересаживают на постоянное место весной или осенью.

При размножении ирги прививкой, в качестве подвоя используют двухлетние сеянцы рябины обыкновенной. Прививку проводят весной, в период сокодвижения, на высоте примерно10–15 см. Если хотят получить штамбовую форму, то прививку делают на высоте 75–80 см.

Прививку проводят в верхушку корня («кор­невую шейку») или в штамбик сеянца (гипокотиль). Острым ножом горизонтально обре­зают подвой. Затем в середине этого среза делают вертикальный зарез (или расщеп) глу­биной около 3 см.

Над верхней почкой черенка острым ножом делают косой срез, а примерно в 15 см ниже — горизонтальный Из нижнего конца черенка формируют клин двумя косыми срезами длиной около 4 см: один из них начинают возле почки, другой с противоположной стороны.

Привой осторожно, но и с некоторым усилием вставляют в расщеп на подвое. Часть среза привоя при этом остается снаружи. Это своеобразное «окошко» будет способствовать развитию каллюса.

Место соединения подвоя и привоя плотно обвязывают прозрачной полиэтиленовой лентой. Верхушку привоя обмазывают садовым варом, чтобы снизить испаре­ние.

Привитые растения прикапывают в ящике со смесью песка и торфа, чтобы место соедине­ния было как раз над поверхностью субстрата. Ящик помещают в холодный парник, закрытую камеру или на стеллаж в теплице. Чем выше температура, тем быстрее части прививки срастутся. Но необходимо следить и за тем, чтобы они не подсыхали.

Когда компоненты прививки срастутся, начнется образование каллюса на открытых частях срезов. Это можно наблюдать в «окош­ке» непосредственно над срезом подвоя. Об­разующийся здесь каллюс увеличивает проч­ность соединения.

После срастания прививка полиэтиленовую ленту срезают и удаляют. Привитую иргу высаживают в открытый грунт. Побеги, образующиеся на подвое, вырезают.

Для размножения ирги горизонтальными и дуговидными отводками лучше брать хорошо развитые однолетние побеги или двухлетние ветви с сильными приростами на молодых кустах. Отводки лучше делать рано весной, как только позволит почва. Почва под кустами, предназначенными для отводков, заранее надо хорошо перекопать, смешать с удобрениями и выровнять.

После этого в почве от основания куста делают неглубокие бороздки, в которые пригибают и пришпиливают молодые побеги. Верхушки последних слегка прищипывают. Когда из почек отведенных веток разовьются 10—12-сантиметровые молодые зеленые побеги, их присыпают до половины влажной плодородной землей ими перегноем. Через 15—20 дней, когда побеги отрастут еще на 10—15 см, присыпку повторяют.

Укоренившиеся отводки можно отделять от маточного куста и пересаживать на постоянное место либо осенью, либо следующей весной. Предпочтительнее отделять отводки следующей весной.

Размножение ирги зелеными черенками дает возможность ускорить по­лучение саженцев, так как уже одногодичные растения имеют прекрасную мочковатую корневую систему и хорошо разветвленную надземную часть.

Для нарезки черенков выбирают мощные здоровые кусты, не моложе 5—6-лет. Черенки срезают в первой половине лета, с верхушек всех ответвлений куста.

Длина черенка должна составлять 10—15 см. После нарезки черенки готовят к посадке: удаляют нижние листья, оставляя 2—3 верхних.

Перед посадкой для лучшего укоренения нижние концы черенков погружают в раствор укоренителя (стимулятора роста) на 6 -12 часов. Затем черенки, промытые в чистой воде, высаживают в заранее приготовленные холодные парники.

Холодные парнички для зеленых черенков готовят заблаговременно (в июне). На перекопанный чистый слой земли в парничках перед посадкой черенков насыпают крупный просеянный хорошо промытый песок слоем 7—10 см.

Высаживать черенки нужно наклонно почти вплотную друг к дру­гу. Между пленкой парничка и черенками должно быть свободное пространство высотой 15—20 см. После посадки черенки тща­тельно и обильно поливают из лейки с очень мелким ситечком. Очень важно, чтобы вода шла не сплошной струей, а разбрызгивалась. После полива парник закрывают пленкой.

Основной уход за черенками заключается в регулярном поливе (первое время важно, чтобы воздух в парниках был теплым и влажным) и проветривании парников, когда температура в них поднимется выше 25°.

Через две или три недели после посад­ки черенки в парниках хорошо укоре­няются. После этого пленку днем приоткрывают, а затем, когда черенки пройдут некоторую закал­ку, оставляют парничок открытым на ночь. Через 7—10 дней после укорене­ния черенков пленку убирают вообще.

Трехнедельные черенки ирги при правильном уходе образуют хорошую мочковатую корневую систему.

Укоренившиеся зеленые черенки вы­саживают для доращивания на отдель­ном участке. Как только саженцы приживутся, производят жидкую подкормку их азотными минеральными удобрениями (30 г аммиачной селитры на ведро воды) или навозной жижей, разбавленной водой в 6—8 раз.

В течение лета производят рыхление почвы и прополку сорняков, а в сухую погоду почву обильно поливают.

Следующей осенью кусты пересаживают на постоянное место.

Размножение делением куста применяют главным образом при пе­ресадке куста со старого участка на новое место.

Для этого кусты (весной до набухания почек или осенью за месяц до наступления морозов) выкапывают, вырезают все старые ветви, остав­ляя молодые, сильнорослые, стряхивают с корней почву и разрезают куст топором на несколько частей, в зависимости от его величины.

При делении куста надо следить за тем, чтобы каждая новая часть растения имела хорошо развитую корневую систему и здоровую надземную часть (1-2 побега). У каждой части должны быть хорошие, молодые, сильноразвитые кор­ни, старые корни удаляют, а остальные подравнивают.