Флемоклав и флемоксин

Если причиной воспалительного процесса в гайморовых пазухах является бактериальная инфекция, значит, лечить болезнь необходимо посредством препаратов, оказывающих антибактериальное воздействие. К примеру, Флемоксин Солютаб при гайморите может оказаться вполне подходящим вариантом для лечения, поскольку он уничтожает вредные бактерии, ставшие возбудителем заболевания.

Лекарство достаточно мощное, однако необходимо знать, как принимать его правильно, чтобы добиться положительного эффекта.

Флемоксин Солютаб активно используется при лечении гайморита

Общая информация

Флемоксин Солютаб, к которому прибегают при гайморите, относится к пенициллиновой группе антибиотиков. Его основным ингредиентом является амоксициллин тригидрат, способный бороться, как с грамположительными, так и с грамотрицательными бактериальными микроорганизмами, из-за которых могут воспалиться пазухи. Кроме того, подавляется возможность дальнейшего размножения микроорганизмов.

Среди вспомогательных компонентов состава следует отметить:

• стеарат магния;
• ароматизаторы (мандариновые, ванильные или апельсиновые);
• целлюлозу.

Положительных результатов удается добиться за достаточно короткий срок – как правило, уже за неделю применения наступают заметные улучшения. С другой стороны – эффективность и быстродействие этого средства зависят от успешности устранения побочной симптоматики, для чего дополнительно прибегают к использованию сосудосуживающих спреев и антибиотических капель.

Кроме того, немаловажно, какая форма у воспаления: при легкой с ним получится справиться за пять дней, а в случае с тяжелой формой лечебный процесс может растянуться на пару недель.

Наряду с лечением синусита описываемый медикамент активно используют для снятия воспалений на:

• кожных покровах, а также мягких тканях;
• респираторных органах;
• мочеполовых органах, а также в ЖКТ.

Еще лекарство прописывают перед хирургическим вмешательством, чтобы предотвратить бактериальные осложнения.

Абсорбция антибиотика происходит достаточно быстро, после чего он разрушается в желудке. Принимаемая пища на эффективность лекарства не влияет.

Проникновение медикамента в ткани, а также слизистые осуществляется без каких-либо проблем.

Желудок достаточно быстро впитывает лекарство

О показаниях, противопоказаниях и побочных действиях

Флемоксин оказывается полезен при гайморите, поскольку его всасывание из желудка происходит практически сразу. Уже спустя пару часов достигает максимум концентрации в крови.

Его форма выпуска представлена таблетками, имеющий приятный привкус мандарина.

Как применять лекарство? Здесь каких-то точных рекомендаций нет:

• разрешается не разжевывать, запивая водичкой;
• можно разжевывать;
• разрешается растворить таблетку в воде, чтобы получить суспензию (так делают при лечении синусита у детей) – 100 миллилитров воды на одну таблетку;
• можно рассосать

Лучше всего применять медикамент непосредственно до употребления пищи или сразу после.

Но не назначайте Флемоклав Солютаб при гайморите себе самостоятельно, не посоветовавшись предварительно с врачом. Обычно медицинский специалист принимает решение о необходимости приема этого препарата после осмотра и получения результатов анализов.

В тех случаях, когда это средство принимается неправильно и без контроля, вместо пользы можно себе навредить.

Как таковых, противопоказаний к применению нет, однако людям, страдающим от болезней почек, стоит прибегать к помощи препарата осторожнее. Прочие противопоказания могут быть связаны с:

• аллергией на пенициллин и цефалоспорин;
• беременностью и лактационным периодом;
• индивидуальной непереносимостью.

Негативное воздействие лекарства на ЦНС не доказано.

Нет никаких доказательств негативного воздействия Флемоксин Солютаб на ЦНС

Побочных эффектов у Флемоксина при лечении синусита нет. Только изредка могут наблюдаться:

• чувство тошноты;
• проблемы со стулом;
• местная аллергия.

Есть очень маленькая теоретическая вероятность анафилактического шока, колита или же полиморфной эритемы, но на практике о таких случаях неизвестно.

И совсем редчайшими можно назвать случаи, когда вызывается анафилактический шок либо колит.

Если произошла передозировка, больной может почувствовать тошноту, начнется диарея. Чтобы решить эту проблему, понадобится:

• промывание желудка;
• прием слабительных или активированного угля.

Но, в целом, каких-то опасных последствий возникнуть не должно.

Флемоклав и Флемоксин: в чем разница?

Чем Флемоклав, также активно используемый при гайморите, отличается от Флемоксина? С первого взгляда может показаться, что это практически одинаковые по своим функциям и показаниям к применению лекарства.

Но такое мнение не совсем верно. Некоторые различия можно найти в:

• Составе, поскольку одним из составляющих Флемоклава является клавулановая кислота в то время, как в составе другого препарата она отсутствует;
• Флемоклав считается более универсальным, поскольку способен успешно бороться против большего количества бактерий, чем Флемоксин.

Но, по сути, эти лекарства можно рассматривать в качестве близких аналогов друг друга, и производятся они одной и той же нидерландской фармацевтической компанией. Основное их различие связано с:

• эффектом воздействия и дозировкой, которая при приеме Флемоксина при гайморите оказывается несколько большей;
• стоимостью, поскольку Флемоклав примерно на 20 процентов дороже.

Эффективность обоих средств в терапии воспалений гайморовых пазух подтверждена.

Флемоклав считается менее мощным по сравнению с Флемоксином

Дозировка

Что касается дозировки Флемоксин Солютаб при гайморите, то взрослым и, тем более, детям ее определяет врач. Это во многом зависит от:

• уровня тяжести воспаления;
• индивидуальных особенностей больного;
• этапа заболевания;
• содержания основного ингредиента в каждой таблетке (например, амоксициллина может содержаться от 100 до 125 миллиграмм).

Длительность лечебного курса в среднем составляет около 10 дней (по крайней мере, если говорить о стойком терапевтическом результате), а первых улучшений удается добиться уже через несколько первых суток применения.

Если лечебный процесс не дает никаких положительных результатов, необходимо снова обратиться к медицинскому специалисту. Скорее всего, понадобится корректировка дозировки или замена препарата другим.

Чаще всего дозировки Флемоксин Солютаб при синусите для детей, страдающих от легкой формы воспаления, назначаются следующие:

• 1-3 года – не более 250 миллиграмм в сутки за один прием;
• 3-10 лет – не чаще чем трижды в сутки по 250 миллиграмм;
• от 10 лет и старше – две таблетки единожды в сутки.

В целом, достаточно от 30 до 60 миллиграмм медикамента на килограмм детского веса.

Дозировку, назначенную врачом, нельзя превышать или уменьшать

Если же речь идет о тяжелой форме воспалительного процесса, дозировка рассчитывается примерно так:

• до 10 лет – по 60 миллиграмм на килограмм веса трижды в сутки;
• старше 10 лет – 1 грамм в день.

И после того, как от основной симптоматики гайморита удалось избавиться, антибиотик все равно необходимо принимать еще на протяжении пары дней.

Прочие синуситы и некоторые инфекционные заболевания предполагают примерно такие дозы:

• 1-3 года – по 250 миллиграмм дважды в сутки;
• 3-10 лет – по 500 миллиграмм дважды в сутки;
• от 10 лет и старше – по 750 миллиграмм дважды в день.

Лекарство можно пить всегда, независимо от времени суток.

Однако не рекомендуется одновременно с этим препаратом принимать лекарственные средства, в составе которых присутствуют:

• сульфаниламиды;
• аскорбинка;
• аминогликозиды;
• прочие вещества, способные уменьшить эффективность антибиотика и вызвать аллергические реакции.

Хорошо себя показывает Флемоксин в терапии хронической стадии воспаления гайморовых пазух и в случае обострения.

Флемоксин востребован при лечении хронического гайморита

Аналоги

Есть ли у описываемого средства аналоги? Говоря о них, следует вспомнить о:

• Хиконциклине;
• Амоксине;
• Амоксицикллине;
• Оспамоксе.

У перечисленных аналогов – такая же диспергируемая форма, способствующая их высокой эффективности. Однако какой именно из антибиотиков предпочесть, должен решать отоларинголог, который, в свою очередь, опирается на:

• выводы осмотра;
• итоги анализов;
• индивидуальные особенности больного;
• стадию и форму болезни.

Помните, что некорректное использование лекарства – это серьезный риск навредить своему здоровью. По меньшей мере, справиться с воспалением так точно не получится.

Прежде чем назначить лекарство, врач должен осмотреть больного

О первых признаках

При гайморите воспаляется придаточный синус, который располагается в верхнечелюстной области и напрямую сообщается с назальной полостью посредством специального отверстия. Воспалительный процесс способствует перекрытию этого отверстия (которое и без того довольно узкое), вследствие чего:

• происходит скопление инфицированной слизи;
• разбухает слизистая;
• воспаление развивается дальше.

По интенсивности и продолжительности эта болезнь может быть:

• острой – чаще всего вызвана респираторными инфекциями и сопровождается выраженной симптоматикой;
• хронической – с затяжным течением, при которой бывают обострения, а также ремиссии.

Иногда причиной воспаления становятся стоматологические проблемы. Гайморит в таком случае называется одонтогенным.

Беспокоиться о своем здоровье начинайте уже при первых признаках болезни

Обращаться к врачу – конкретно, к отоларингологу, который пропишет Флемоксин или Флемоклав – желательно уже при появлении начальных признаков воспаления синусов:

• наличии выделений из носовой полости, слизистых и гнойных;
• головных болях, которые усиливаются, если человек наклоняется вперед;
• болезненных ощущениях при надавливании на верхнечелюстную кость;
• температурном повышении – поначалу до 38 градусов, а потом, возможно, и выше;
• плохом самочувствии.

Но принимая прописанный врачом антибиотик, вы сможете за несколько дней избавиться от мучающих симптомов и существенно улучшите свое состояние. Главное – снять воспаление, нейтрализовать патогенные бактерии и не позволить им размножаться далее. Затем станет уже намного легче.

С другой стороны всегда необходимо комплексное лечение: наряду с антибактериальными или противовирусными (в зависимости от типа возбудителя болезни) прописываются симптоматические препараты и иммуномодулирующие лекарства.

Гнойные выделения, например, возникают оттого, что:

• слизистая назальной полости вырабатывает избыточный секрет;
• в секрете содержится большое количество лейкоцитов;
• время от времени раскрывается соустье, разделяющее назальную полость и гайморову пазуху.

Конечно, обильное выделение секреции еще не обозначает стопроцентный гайморит – это может быть и обыкновенный ринит. А потому есть смысл провериться у отоларинголога, пройдя медосмотр и необходимые исследования.

Обильные выделения из носа могут быть первым признаком гайморита

Боли же в лицевой области и в голове возникают оттого, что рядом с носовой полостью проходит тройничный нерв, и воспалительный процесс, само собой разумеется, его задевает. Ощущения, в результате, более чем неприятные и очень болезненные.

Боли усиливаются, когда:

• больной наклоняет голову вперед;
• долго не высмаркиваться;
• меняется положение.

Однако, как и в случае с гнойными выделениями представленный симптом нельзя рассматривать, как однозначный идентификатор воспаления гайморовых пазух.

Первичная диагностика, осуществляемая отоларингологом, предполагает также поколачивание лица в области верхнечелюстной пазухи (она располагается в паре сантиметров от носового крыла).

Еще одним неспецифичным признаком можно считать общее недомогание, сопровождающееся повышенной температурой. Это вполне типично для любого воспаления. Лихорадка поначалу не особенно выраженная, но со временем – по мере развития – усиливается. Болят также мышцы, суставы, кости. Человек начинает сильно потеть, его тошнит, мучают ночные кошмары.

Если же заниматься самолечением гайморита – например, принимать Флемоксин или же Флемоклав без предварительного разрешения врача – можно довести дело до менингита, менингоэнцефалита и прочих опасных осложнений. Вот почему для начала нужна врачебная консультация и диагностические процедуры.

Флемоксин Солютаб — эффективное лекарство, но принимать его можно только с разрешения врача

Не забывайте – к тому же — внимательно ознакомиться с инструкцией, прежде чем принимать Флемоксин Солютаб при гайморите – это обязательно для взрослых и, тем более, для детей.

Об антибиотике Флемоклав Солютаб могу написать только хорошее. Это комбинированный препарат, который в своем составе содержит амоксициллин и клавулановую кислоту. Также у этого антибиотика есть аналоги: Арлет, Аугментин, Амоксиклав, Панклав и некоторые другие. Только ни один из аналогов препарата Флемоклав Солютаб не растворяется в воде, что очень удобно при приеме детям и тем людям, которые не любят или не могут глотать таблетки.
Флемоклав Солютаб очень хорошо лечит многие заболевания. Мой племянник лечил Флемоклавом Солютаб ангину, а моя тетя вылечила даже пневмонию.
Я лечила с помощью этого антибиотика гайморит. Принимала в дозировке 500+125 мг три раза в день в течение 7 дней. Без прокола гайморовых пазух мое самочувствие нормализовалось и основная заслуга в этом антибиотика Флемоклав Солютаб . В общем, антибиотик Флемоклав Солютаб очень эффективный, но его должен назначать только врач, так как при разных заболеваниях нужна разная дозировка и разная схема лечения.
А чтобы избежать или уменьшить до минимума побочные эффекты антибиотика многие врачи рекомендуют принимать вместе с антибиотиком вот такой препарат http://irecommend.ru/content/viferon-khoroshii-pre…. сообщить о нарушении

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування лікарського засобу

ФЛЕМОКСИН СОЛЮТАБ®

(F LEMOXIN S OLUTAB ® )

Склад:

діюча речовина:amoxicillin;

1 таблетка містить амоксициліну (в формі амоксициліну тригідрату) – 125 мг, 250 мг, 500 мг, 1000 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, целюлоза дисперсна, кросповідон, ванілін, ароматизатор мандариновий, ароматизатор лимонний, сахарин, магнію стеарат.

Лікарська форма Таблетки, що диспергуються.

Основні фізико-хімічні властивості:таблетки білого або майже білого кольору (при зберіганні можливий світло-жовтий відтінок), довгастої форми з гравіруванням «231» для Флемоксину Солютабу® 125 мг, «232» – для Флемоксину Солютабу® 250 мг, «234» – для Флемоксину Солютабу® 500 мг, «236» – для Флемоксину Солютабу® 1000 мг, позначкою

на одному боці та рискою на іншому боці.

Фармакотерапевтична група.Протимікробні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Пеніциліни широкого спектра дії. Амоксицилін. Код АТС J01CA04.

Фармакологічні властивості

ФармакодинамікаФлемоксин Солютаб® – бактерицидний антибіотик широкого спектра дії групи напівсинтетичних пеніцилінів.

Данііn vitro щодо чутливості до амоксициліну деяких клінічно значущих мікроорганізмів.

Активність in vitro	Середня мінімальна інгібуюча концентрація (МІК)
	0,01 – 0,1 мкг/мл	0,1 – 1 мкг/мл	1 – 10 мкг/мл
Грампозитивні мікроорганізми	Streptococci групи А Streptococci групи B S tr . pneumonie C l . w elchii C l . tetani	S taph . aureus (бета-лактамазонегативні штами) B. anthracis L.subtilis L. monocytogenes	S tr . faecalis
Грамнегативні мікроорганізми	N. gonorrhoeae N. meningitidis	H. influenzae B ordetella p ertussis	E. coli P. mirabilis S. typhi S h . sonnei V.cholerae

Амоксицилін неактивний щодо мікроорганізмів, які виробляють бета-лактамази, таких якPseudomonas , Klebsiella ,індол-позитивних штамів Proteusта штамівEnterobacter . Рівень резистентності чутливих мікроорганізмів може бути варіабельним на різних територіях.

Фармакокінетика

Всмоктування.Після перорального прийому таблеток «Флемоксин Солютаб®» амоксицилін всмоктується швидко і практично повністю (85–90 %), препарат кислотостійкий. Прийом їжі практично не впливає на абсорбцію препарату. Максимальна концентрація активної речовини у плазмі крові при прийомі таблеток «Флемоксин Солютаб®» досягається через 1–2 години. Після прийому всередину 375 мг амоксициліну у плазмі крові реєструвалася максимальна концентрація активної речовини, яка становить 6 мкг/л. При подвоєнні (або зниженні у 2 рази) дози препарату максимальна концентрація у плазмі крові також змінюється (збільшується або зменшується) у 2 рази.

Розподіл.Приблизно 20 % амоксициліну зв’язується з білками плазми крові. Амоксицилін проникає у слизові оболонки, кісткову тканину та внутрішньоочну рідину, мокротиння у терапевтично ефективних концентраціях. Концентрація амоксициліну в жовчі перевищує її концентрацію в крові у 2–4 рази. В амніотичній рідині та пуповинних судинах концентрація амоксициліну становить 25–30 % від його рівня у плазмі крові вагітної жінки. Амоксицилін погано проникає у спинномозкову рідину; однак при запаленні мозкових оболонок (наприклад при менінгітах) концентрація у спинномозковій рідині становить приблизно 20 % від концентрації у плазмі крові.

Метаболізм.Амоксицилін частково метаболізується, більшість його метаболітів неактивні щодо мікроорганізмів, але володіють алергенними властивостями.

Виведення.Амоксицилін елімінується переважно нирками, приблизно 80 % – шляхом канальцевої екскреції, 20 % – шляхом клубочкової екстракції. Приблизно 90 % амоксициліну виводиться через 8 годин, 60–70 % у незмінному стані нирками. При відсутності порушень функції нирок період напіввиведення амоксициліну становить 1–1,5 години. У недоношених, новонароджених дітей та немовлят до 6 місяців – 3–4 години.

При порушенні функції нирок (кліренс креатиніну рівний або менше 15 мл/хв) період напіввиведення амоксициліну збільшується і досягає при анурії 8,5 години.

Період напіввиведення амоксициліну не змінюється при порушенні функції печінки.

Клінічні характеристики

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до лікарського засобу мікроорганізмами:

— органів дихання;

— органів сечостатевої системи;

— органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ);

— шкіри та м’яких тканин.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини, до інших пеніцилінів або до будь-якої з допоміжних речовин.

Тяжка негайна реакція гіперчутливості (наприклад, анафілаксія) до іншого бета-лактамного антибіотика (наприклад, цефалоспорину, карбапенему або монобактаму) в анамнезі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні алопуринолу та амоксициліну підвищується ризик виникнення шкірних алергічних реакцій.

Описані окремі випадки збільшення рівня міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) у пацієнтів, які одночасно приймали амоксицилін та аценокумарол або варфарин. Якщо таке застосування необхідне, слід ретельно контролювати протромбіновий час або МНВ з додаванням або припиненням лікування амоксициліном. Крім того, може виникати необхідність проведення корекції дози пероральних антикоагулянтів.

Пеніциліни можуть зменшувати виведення метотрексату, що може спричинити зростання токсичності останнього.

При лікуванні амоксициліном для визначення рівня глюкози в сечі слід використовувати неферментативні реакції з глюкозооксидазою, оскільки неферментні методи можуть давати хибнопозитивні результати.

Пробенецид, фенілбутазон, оксифенбутазон, меншою мірою – ацетилсаліцилова кислота, індометацин та сульфінпіразон, пригнічують тубулярну секрецію препаратів пеніцилінового ряду, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та концентрації амоксициліну в плазмі крові.

Як і інші антибіотики, амоксицилін може мати вплив на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зменшення ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Препарати, що мають бактеріостатичну функцію (антибіотики тетрациклінового ряду, макроліди, хлорамфенікол), можуть нейтралізувати бактерицидний ефект амоксициліну. Паралельне застосування аміноглікозидів є можливим (синергічний ефект).

Особливості застосування.

Гіперчутливість .

Перед початком лікування амоксициліном необхідно точно визначити наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших алергенів.

Серйозні, а часом навіть летальні випадки гіперчутливості (анафілактоїдні реакції та тяжкі шкірні побічні реакції) спостерігаються у пацієнтів під час терапії пеніциліном. Такі реакції вірогідніше виникають у хворих з наявністю гіперчутливості до пеніцилінів в анамнезі чи наявності гіперчутливості до різних алергенів. У разі виникнення алергічної реакції терапію амоксициліном слід припинити та призначити відповідне лікування.

Гострий коронарний синдром, асоційований з реакцією гіперчутливості (синдром Коуніса)

При лікуванні амоксициліном у рідкісних випадках повідомлялось про реакції гіперчутливості (гострий коронарний синдром, асоційований з реакцією гіперчутливості, див. розділ «Побічні реакції»); у разі виникнення таких реакцій необхідно застосовувати відповідне лікування.

Нечутливі мікроорганізми

Амоксицилін не підходить для лікування деяких інфекцій, якщо патогенні збудники нечутливі або ймовірно резистентні до амоксициліну; до лікування амоксициліном слід розглянути чутливість ймовірного збудника (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Це стосується, зокрема, лікування пацієнтів з інфекціями сечовивідних шляхів та серйозними інфекціями вуха, горла і носа.

Інфекційний мононуклеоз.

У пацієнтів з інфекційним мононуклеозом чи лейкемоїдними реакціями лімфатичного типу часто (в 60–100% випадках) відмічалася екзантема, яка не являється наслідком гіперчутливості до пеніцилінів. Таким чином, антибіотики класу ампіциліну не слід застосовувати у пацієнтів з мононуклеозом.

Амоксицилін не рекомендується застосовувати для лікування хворих із гострим лімфолейкозом через підвищений ризик еритематозних висипів на шкірі.

Перехресна резистентність. Може існувати перехресна гіперчутливість та перехресна резистентність між пеніцилінами та цефалоспоринами.

Резистентність.

Тривале застосування препарату іноді може спричиняти надмірний ріст нечутливої до препарату мікрофлори. Як і при застосуванні інших пеніцилінів широкого спектру дії, можуть виникати суперінфекції.

Псевдомембранозний коліт.

При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи амоксицилін, повідомлялося про розвиток антибіотикоасоційованого коліту від легкого ступеня до такого, що становить загрозу життю. При виникненні антибіотикоасоційованого коліту слід вжити відповідних заходів. Слід також вжити необхідні заходи при виникненні геморагічних колітів чи реакцій гіперчутливості.

Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику в даному випадку протипоказані.

Ниркова недостатність.

У пацієнтів з нирковою недостатністю, виведення амоксициліну може знижуватись в залежності від ступеня ниркової недостатності. При тяжкій нирковій недостатності необхідно зменшувати дозу амоксициліну.

Судоми

У пацієнтів з порушенням функції нирок у поодиноких випадках можуть виникати судоми. Особливо це стосується пацієнтів, що приймають високі дози та/або хворих з факторами ризику (наприклад, епілепсія в анамнезі, схильністю нападів судом, при супутньому лікуванні епілепсії або захворюваннях центральної нервової системи) (див. розділ «Побічні реакції»).

Кристалурія

При застосуванні високих доз препарату необхідно вживати достатню кількість рідини для профілактики кристалурії, яка може бути викликана амоксициліном. Наявність високої концентрації амоксициліну у сечі може спричинити випадання осаду в сечовому катетері, тому його слід візуально перевіряти через певні проміжки часу (див. розділи «Побічні реакції» та «Передозування»).

Реакції з боку шкіри

Поява на початку лікування генералізованої еритеми з гарячкою, асоційованої з пустулами, може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу. У такому разі необхідно припинити лікування і в подальшому протипоказано застосовувати амоксицилін.

Амоксицилін може спричинити виникнення тяжких шкірних реакцій, таких як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса – Джонсона та медикаментозну реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS). При виникненні тяжких шкірних реакцій застосування амоксициліну слід припинити, призначити відповідне лікування та/або вжити відповідних заходів.

Реакція Яриша–Герксгеймера

Після початку терапії амоксициліном хвороби Лайма спостерігалася реакція Яриша – Герксгеймера (див. розділ «Побічні реакції»). Це безпосередньо обумовлено бактерицидною дією амоксициліну на бактерії, що викликають хворобу Лайма, спірохетуBorrelia burgdorferi. Пацієнти мають бути поінформовані, що це поширений наслідок лікування хвороби Лайма антибіотиками; зазвичай, симптоми зникають при одужанні.

При лікуванні протягом тривалого часу рекомендовано періодично оцінювати функцію систем організму, включаючи ниркову, печінкову та гемопоетичну систему. Під час терапії високими дозами слід регулярно контролювати показники крові. Повідомлялося про підвищення рівня печінкових ферментів та зміни кількості клітин крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Застереження щодо недоношених дітей і в новонароджених: слід контролювати функцію нирок, печінки та крові.

Антикоагулянти

Зрідка у пацієнтів, які отримували амоксицилін, реєстрували подовження протромбінового часу.

При паралельному застосуванні антикоагулянтів необхідний належний моніторинг.

Для підтримання бажаного рівня згортання крові може знадобитися коригування дози пероральних антикоагулянтів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Комбінована терапія для ерадикаціїHelicobacter pylori: при застосуванні амоксициліну в складі комбінованої терапії для ерадикаціїHelicobacter pylori слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування інших лікарських засобів, що застосовуються для комбінованої терапії.

Вплив на результати діагностичних тестів

Збільшення рівня амоксициліну в сироватці крові та сечі може вплинути на результати деяких лабораторних досліджень. Через високу концентрацію амоксициліну в сечі, хімічні методи часто дають хибнопозитивні результати.

При визначенні глюкози в сечі під час лікування амоксициліном рекомендується використовувати ферментативні глюкозооксидазні методи.

Наявність амоксициліну може впливати на результати тесту естріолу у вагітних жінок.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Результати досліджень на тваринах не вказують на пряму чи опосередковану репродуктивну токсичність. Обмежені дані про застосування амоксициліну під час вагітності у людей не вказують на підвищений ризик вроджених порушень. Амоксицилін можна застосовувати під час вагітності, якщо потенційна користь перевищує можливі ризики лікування.

Годування груддю

Амоксицилін у незначній кількості виділяється в грудне молоко, що становить потенційний ризик сенсибілізації. Це може призвести до діареї або грибкової інфекції слизової у дітей і вимагати припинення грудного годування. Амоксицилін можна застосовувати під час грудного вигодовування лише після оцінки лікарем співвідношення ризику і користі.

Фертильність

Немає даних про вплив амоксициліну на фертильність людини. Дослідження репродукції на тваринах не продемонстрували жодного впливу на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не проводились дослідження впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. Проте можуть виникати побічні реакції (наприклад алергічні реакції, запаморочення, судоми), які можуть впливати на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами (див. розділ «Побічні ефекти»).

Спосіб застосування та дози.

При інфекціях помірного чи середнього ступеня тяжкості рекомендовані такі дози:

Дорослі (включаючи пацієнтів похилого віку): всередину 500–750 мг 2 рази на добу або

500 мг 3 рази на добу.

Діти з масою тіла < 40 кг

Добова доза для дітей становить 40–90 мг/кг/добу, яку слід розділити на 2–3 прийоми (не перевищувати дозу 3 г/добу), залежно від показань, тяжкості захворювання і чутливості мікроорганізмів (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).

Дані фармакокінетики та фармакодинаміки показують, що застосування тричі на добу більш ефективне, ніж двічі на добу (рекомендується, якщо дози становлять верхню межу рекомендованих доз).

Дітям з масою тіла більше ніж 40 кг слід застосовувати рекомендовані для дорослих дози.

Спеціальні рекомендації.

Тонзиліт: 50 мг/кг/добу, розділити на 2 прийоми.

Гострий середній отит: в зоні високої поширеності пневмокока із зниженою чутливістю до пеніцилінів дозовий режим повинен відповідати місцевим рекомендаціям.

Рання стадія хвороби Лайма (ізольована еритема мігрантів): 50 мг/кг/добу, розподілити на 3 прийоми, протягом 14–21 дня.

Профілактика ендокардиту: 50 мг амоксициліну/кг маси тіла – разова доза за 1 годину до планової хірургічної процедури.

Гонорея (гостра, неускладнена): разова доза 3 г.

При лікуванні інфекцій з тяжкодоступними вогнищами, наприклад гострого середнього бактеріального отиту, кращим є трикратний прийом лікарського засобу.

При хронічних захворюваннях, при рецидивах, інфекціях з тяжким перебігом рекомендується прийом препарату 3 рази на добу в дозах по 750–1000 мг; дітям – до 60 мг/кг/добу (розподілити на 3 прийоми).

Тривалість застосування.

У випадку інфекцій легкого та середнього ступеня тяжкості лікарський засіб приймають протягом 5–7 днів. Однак у випадку інфекцій, спричинених стрептококом, тривалість лікування повинна становити не менше 10 днів.

При лікуванні хронічних захворювань, локальних інфекційних уражень, інфекцій тяжкого перебігу дози препарату повинні визначатися клінічною картиною захворювання.

Прийом препарату треба продовжувати протягом 48 годин після зникнення симптомів захворювання.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Необхідно знизити дозу препарату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

У пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче, ніж 30 мл/хв, рекомендовано збільшувати інтервал між прийомом препарату і зменшувати добову дозу препарату (див. розділ «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).

Ниркова недостатність у дорослих пацієнтів (включаючи пацієнтів похилого віку)

Кліренс креатиніну, мл/хв	Доза	Інтервал між прийомом
>30	Відсутня необхідність в корекції дози	—
10–30	500 мг	12 год
<10	500 мг	24 год

Гемодіаліз: в кінці процедури гемодіалізу необхідно прийняти 500 мг амоксициліну.

Ниркова недостатність у дітей з масою тіла менше 40 кг

Кліренс креатиніну, мл/хв	Доза	Інтервал між прийомом
>30	Звичайна доза	Відсутня необхідність в зміні
10–30	Звичайна доза	12 год (відповідно до 2/3 дози)
<10	Звичайна доза	24 год (відповідно до 1/3 дози)

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

Порушення функції печінки не впливає на період напіввиведення препарату.

Спосіб застосування.

Флемоксин Солютаб® призначений для перорального застосування.

Прийом їжі не впливає на всмоктування лікарського засобу Флемоксин Солютаб®.

Розвести таблетку в склянці води, добре перемішати до одержання однорідної суспензії і зразу випити.

Діти.

Для дітей з масою тіла < 40 кг добова доза становить 40–90 мг/кг/добу, яку слід розділити на 2–3 прийоми (не перевищувати дозу 3 г/добу), залежно від показань, тяжкості захворювання і чутливості мікроорганізмів.

Дані фармакокінетики/фармакодинаміки показують, що відмічається краща ефективність при прийомі 3 рази на добу, тому прийом двічі на добу рекомендований, тільки якщо застосовується доза верхньої рекомендованої межі.

Дітям з масою тіла більше ніж 40 кг слід застосовувати рекомендовані для дорослих дози.

Передозування.

Симптоми: при передозуванні виникають порушення функції травного тракту, такі як нудота, блювання, діарея; наслідком чого може бути порушення водно-електролітного балансу. Повідомлялося про випадки кристалурії, що іноді призводили до ниркової недостатності.

Лікування: слід викликати блювання або провести промивання шлунка, після чого прийняти активоване вугілля та осмотичний проносний засіб (натрію сульфат). Слід підтримувати водний та електролітний баланс. Амоксицилін можна видалити з кровотоку шляхом гемодіалізу. Специфічний антидот невідомий.

Побічні реакції.

Найчастіше повідомлялось про такі побічні реакції: діарея, нудота та блювання.

Побічні реакції, які спостерігалися під час проведення клінічних досліджень та післяреєстраційного нагляду амоксициліну представлені нижче відповідно до класифікації MEdDRA.

Побічні реакції класифіковані за частотою їх виникнення:

дуже часто (≥1/10),

часто (≥1/100 та <1/10),

нечасто (≥1/1000 та <1/100),

рідко (≥1/10 000 та <1/1 000),

дуже рідко (<1/10 000),

частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії
Дуже рідко	Кандидоз шкіри та слизових оболонок, надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.
Розлади з боку крові та лімфатичної системи
Дуже рідко	Лейкопенія (у тому числі тяжка, зворотна; нейтропенія або агранулоцитоз), зворотна тромбоцитопенія та гемолітична анемія. Збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу (див. розділ «Особливості застосування»).
Розлади з боку імунної системи
Дуже рідко	Тяжкі алергічні реакції, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, анафілаксію, сироваткову хворобу, алергічний васкуліт (див. розділ «Особливості застосування»).
Частота невідома	Реакція Яриша – Герксгеймера (див. розділ «Особливості застосування») та гострий коронарний синдром, асоційований з реакцією гіперчутливості (синдром Коуніса) (див. розділ «Особливості застосування»).
Розлади з боку нервової системи
Дуже рідко	Гіперактивність, запаморочення, судоми (у випадках порушення функції нирок або у випадках передозування).
Частота невідома	Асептичний менінгіт.
Розлади з боку травного тракту
Дані клінічних випробувань
* Часто	Діарея та нудота
* Нечасто	Блювання
Дані постмаркетингових спостережень
Дуже рідко	Антибіотикоасоційований коліт, включаючи псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт. Чорний волосатий язик Знебарвлення язика #Зміна кольору зубів
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Дуже рідко	Гепатит, печінкові розлади, холестатична жовтяниця,помірне підвищення рівня печінкових ферментів (аспартат-амінотрансфераза, аланін-аміно-трансфераза).
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини
Дані клінічних випробувань
* Часто	Висип шкіри
* Нечасто	Кропив’янка і свербіж
Дані постмаркетингових спостережень
Дуже рідко	Реакції з боку шкіри, такі як мультиформна еритема, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, пухирчастий ексфоліативний дерматит, бульозний дерматит, реакція фоточутливості та реакція на лікарський засіб, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром).
Розлади з боку нирок і сечовидільного тракту
Дуже рідко	Інтерстиціальний нефрит, Кристалурія (див. розділи «Особливості застосування» та «Передозування»).
* Частота зазначених небажаних реакцій була оцінена за даними клінічних досліджень, в яких загалом брали участь приблизно 6000 дорослих та дітей, які приймали амоксицилін. # У дітей з`явилася поверхнева зміна кольору зубів. Належний догляд за зубами може допомогти уникнути зміни кольору зубів: наліт зазвичай знімається щіткою для зубів.

Термін придатності.5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці

Упаковка.По 5 таблеток у блістері, по 4 блістери у картонній пачці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.Астеллас Фарма Юроп Б.В.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.Хогемат 2, 7942 ДЖ Меппел, Нідерланди.

У випадку виникнення побічних ефектів просимо направляти інформацію до Представництва Астеллас Фарма Юроп Б. В., на адресу 04050 м. Київ, вул. Пимоненка, 13, кор. 7-В, офіс 41, тел.044 490 68 25, факс. 044 490 68 26.

Сражу скажу, что антибиотики я не люблю, максимально стараюсь избегать их применение. Любую простуду лечить а/б не имеет смысла и опасно, если инфекция вирусная, то а/б не помогает и смысла его приёма нет. Но если получилось осложнение от простуды (ангина, бронхит, гайморит и т. п. п), то без а/б зачастую не обойтись.

Так и случилось с дочкой, не болела (ттт) 2 года, и угораздило подцепить вирус и свалиться с темп 39 на каникулы. Три дня темп держалась высокая, признаков болезни не было, как температура спала, ушло в кашель сильный. Несколько лет назад назначал врач Флемоксин Солютаб, той же фирмы.
В этот раз выписали антибиотик «Флемоклав Солютаб». Действие у него в основном именно на «простудные» осложнения верхних и нижних дыхательный путей, лор. органов и пр. (насморк, горло, кашель).
Область применения см. ниже на фото:

Что порадовало, так это то, что НИКАК не повлиял на стул.
Действие а/б на ЖКТ не такое яркое и сильное, как у некоторых а/б широко спектра действия.
Принимать удобно. Что-то вдруг дочка у меня разучилась глотать таблетки и лечение проходило с боем. Но Флемоклав хорошо разводится в воде, принимать легко.
Вкус не противный, хотя дочке и не понравился, но лечиться все равно нужно.

Рекомендовать или нет, я не буду, пусть это делает врач.
С любым антибиотик нужно принимать препараты, восстанавливающие микрофлору,
Например, Нормобакт с пробиотиком и пребиотиком
Или капсулы Энтерол
А Вам желанию не болеть, но если уж прицепилась «зараза», то выздоравливайте скорее:)